Запросини в казку
вірші для дітей


* * * *
І кожен, хто може,
І кожен, хто мусить –
Пихаті вельможі
Й старенькі бабусі –
Приходьте до мене у казку!
Будь ласка.

Залиште лише за дверима
Сльоту і похмуре чоло...
Прохання – не гримать,
Бо слово незриме
Фіалково розцвіло.
Алло!

То хто там, на дроті,
Дзвінкий і веселий?
Знайомтеся – протяг.
Він також не проти
Казкової каруселі...
По-ї-ха-ли!

І кожен, хто може,
І кожен, хто мусить –
Пихаті вельможі
Й старенькі бабусі –
Приходьте до мене у казку!
Будь ласка.



* * * *
Попід соснами, по глиці
Йшли суниці-запашниці.
Забрели, малі і босі,
Аж по вуха в срібні роси.
Зупинилися,
Не лінилися –
Росами вмилися.

Наловили вітру в жмені
І скуйовджені, зелені
Натомили ніжки –
Спочивали трішки.
Проти сонця грілися,
З ним устами стрілися –
Зашарілися!




* * * *
У густій ожині джмелі затужили:
“Ой, дарма з ожиною, як могли – дружили!”
Затужили дуже, занедужали:
“Більше з гордовитою ми не дружимо!”
Затужили дуже, ще й заплакали:
“Ой, ожина крилонька передряпала!”
Затужили дуже та й затихли живо –
Витирала сльози джмеликам ожина.



* * * *
Про рум’яне порося
Знає вулиця уся!
Тато Свин і мама Свинка
Кажуть: “Їж побільше, синку”.
Пригощають його дуже
Дядько Хряк і тьотя Хрюша...
Апетит нівроку має ─
Виріс більшим від трамвая.
Ми б його намалювали,
Та було сторінки мало...



* * * *
Причаїлись в хаті
Спогади картаті
Про минулий день.
Місячним лататтям
Лапи волохаті –
Темрява іде.

Мишко-шкряботушко,
Розкажи на вушко
Казочку ясну…
Задрімали сплюшки
Ковдра і подушка –
Тож і я засну.